– Всі мають свої обов’язки, всі вчаться, знають, що для життя необхідний насамперед професіоналізм. Я несу відповідальність за сім’ю. Якщо в мене в сім’ї якийсь розлад, то я собі місця не знаходжу, не можу спокійно працювати. Недомовок не виношу, це відноситься не тільки до членів сім’ї, а й до людей, з якими я працюю. З’ясовую все відразу.

А що до традицій, то вони зараз формуються: подарунки до свят даруємо, відпочивати стараємося разом. Відпочинок - це єдине місце, де я можу спокійно попрацювати.

Добрий настрій нашої родини підтримує ще й собака Ліза, далматинець. Варто зявитись в коридорі, як починається десь п’ятихвилинне шоу радості.

– Чого Ви хотіли б побажати шанувальникам Вашої творчості, відвідувачам Вашого Web-сервера?

– Сьогодні, коли всім так важко, потрібно щосили боротися за нашу українську пісню, бо вона, може, найбільша радість для простої людини, коли в найглухішому селі її можуть почути по радіо. Життя нині таке, що душі стають черствими, і ми вже не маємо сил боротися з негараздами, ніби звикаємо до них. І тільки пісня здатна достукатися до найглибших закутків людської душі, і не лише достукатись, а й пробудити щось світле, радісне, зробити день світлішим, а настрій святковішім.

Бажаю своїм шанувальникам, щоб вони відчували, що комусь потрібні. Ідеалізувати людське життя неможливо, хочеться, щоб в ньому у них було як можливо більше світлих днів, відчуття, що життя проходить недаремно. Добра і тепла.

Частіше навідуйтесь, пишіть, висловлюйте свої враження і побажання. Я завжди буду радий поспілкуватися з Вами.